Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України № 54 від  02.02.2005 р.

(оглавление)

13. Запобігання радіаційних аварій та ліквідація їх наслідків

      13.1. Під   час   проектування  установ  будь-якої  категорії повинна бути передбачена система заходів  протиаварійної  безпеки, яка  включає  технічні  та  організаційні  заходи,  спрямовані  на запобігання аварії та  її  розвитку,  обмеження  її  масштабів  та наслідків.    Ця   система   повинна   забезпечувати   мінімізацію індивідуальних і колективних доз опромінення персоналу і населення у  разі  аварії:  передусім  запобігання виникнення детермінованих ефектів і мінімізацію ймовірності стохастичних ефектів.

     Система заходів   протиаварійної   безпеки   визначається   в залежності від категорії установи.

     13.2. Проектною  організацією  та   установою-замовником   за узгодженням   із   органами   державного  регулювання  ядерної  та радіаційної безпеки визначаються:

     перелік і  сценарії  можливих аварій,  що виникають унаслідок несправностей обладнання,  неправильних дій  персоналу,  стихійних лих або інших причин;

     система технічних і організаційних протиаварійних заходів;

     засоби і  методи  дезактивації  обладнання  і приміщень,  які зазнали радіаційного забруднення внаслідок аварії;

     поводження з   радіоактивними   відходами,  що  утворилися  в результаті аварії;

     номенклатура, кількість    і    місця    зберігання   засобів індивідуального   захисту,   медикаментів,    аварійного    запасу дозиметричних приладів, засобів дезактивації та санітарної обробки аварійного персоналу,  інструментів та інвентарю,  необхідних  для проведення невідкладних  робіт з ліквідації наслідків радіаційної аварії;

     параметри та    обсяги   радіаційного   контролю   в   умовах радіаційної аварії;

     апаратурне та  методичне забезпечення радіаційного контролю в умовах радіаційних аварій;

     вихідні дані   для   розробки   планів   заходів  із  захисту персоналу,  населення  та  навколишнього  середовища   у   випадку радіаційної аварії, включаючи запроектні аварії.

     13.3. Адміністрація  підприємств  I і II категорії розробляє, затверджує Аварійні  плани,  які  узгоджує  територіальний  заклад державної  санітарно-епідеміологічної  служби  МОЗ  України.  План повинен періодично (не рідше 1 разу на  3  роки)  коригуватися  та узгоджуватися в установленому порядку.

     13.4. В  установах  усіх  категорій  повинна  бути розроблена інструкція  щодо  дій  персоналу  у  випадку  радіаційної  аварії, узгоджена  закладами  державної  санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.  У разі встановлення факту  аварії  за  сигналом,  що сповіщає   про   її   виникнення,  в  максимально  короткі  строки адміністрація  установи  і  персонал  вживають  негайних  заходів, передбачених цим документом.

     13.5. В  установах  I  і  II категорій,  де радіаційні аварії можуть мати масштаби комунальних,  додатково до  Аварійних  планів готуються  плани з реалізації захисних заходів за межами установи.

Такі плани  узгоджують  територіальна  державна  адміністрація  та територіальний  заклад державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

     13.6. На   аварійнонебезпечних   виробничих    ділянках,    у санітарному  пропускнику та медпункті повинні постійно знаходитись аптечки з набором засобів першої  допомоги  постраждалим  під  час аварії,  поповнюваний запас засобів для дезактивації та санітарної обробки постраждалих.

     13.7. При встановленні факту  аварії  адміністрація  установи зобов'язана  в  установленому  порядку  поставити до відома органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

     13.8. Адміністрацією установи повинні  бути  вжиті  термінові заходи з відновлення контролю над ДІВ, припинення розвитку аварії, виявлення постраждалих осіб,  з  ліквідації  наслідків  аварії  та зведення   до   мінімуму   доз  опромінення  персоналу,  кількості опромінених   осіб   з   населення,   радіоактивного   забруднення навколишнього   середовища,   економічних   і   соціальних  утрат, викликаних  даною  аварією.  Рішення  про  проведення   термінових захисних  дій  приймається  у відповідності до характеру аварії та базується  на  результатах  оцінки  очікуваного   викиду   (скиду) радіоактивних речовин у навколишнє середовище,  а не відкладається до отримання результатів вимірювань з метою підтвердження величини цього викиду (скиду).

     13.9. Людей  з  травматичними  ушкодженнями,  хімічними отруєннями і осіб,  одноразова доза сумарного опромінення  яких  є вищою за 100 мЗв (2 DL_max   ), необхідно виводити із зони опромінення і направляти на медичне обстеження.  За необхідності  здійснюється санітарна  обробка  людей,  а  забруднений  одяг  у  встановленому порядку вилучається.

     13.10. Під   час   радіаційної   аварії  з  викидом  (скидом) радіонуклідів  у  навколишнє  середовище  протирадіаційний  захист населення  здійснюється у відповідності до критеріїв втручання,  а також   правил   і   принципів   виправданості   та    оптимізації контрзаходів.

     13.11. В  умовах  радіаційної  аварії  всі роботи виконуються аварійним персоналом, до складу якого входять:

     основний персонал:

     персонал аварійного об'єкта;

     члени спеціальних, заздалегідь підготовлених аварійних бригад (медичні бригади швидкого реагування, дозиметричні аварійні групи, спеціально  підготовлені  для  робіт  в  умовах радіаційних аварій пожежні команди, бригади для ремонтно-відновлюваних та будівельних робіт,  водії та екіпажі евакуаційних транспортних засобів та інші подібні формування);      залучений персонал  -  особи,  яких  залучають  до  аварійних робіт,  заздалегідь  навчені  та  поінформовані про радіаційну обстановку в місці виконання  робіт, у тому числі представники регіонального спецкомбінату для проведення робіт з дезактивації та захоронення  радіоактивних  відходів,  які утворились у результаті аварії.

     13.12. Роботи  з  ліквідації  наслідків  промислових   аварій виконує тільки   основний   персонал,   а   в  умовах  комунальних аварій -  також  і  залучений  персонал,   який   у   цьому   разі прирівнюється  до  категорії  А і забезпечується такими ж засобами захисту і дозиметричним контролем, як і основний.

     13.13. Особи із складу аварійного персоналу повинні  постійно інформуватися  про  отримані дози опромінення і про можливий ризик для здоров'я, пов'язаний з цими дозами.

     13.14. Під  час  виконання  аварійних   робіт,   допускається заплановане  підвищене опромінення осіб з аварійного персоналу (за винятком жінок і чоловіків у віці до 30 років).  При цьому повинні бути  вжиті  всі  заходи,  щоб  величина  сумарного опромінення не перевищувала 100 мЗв.

     13.15. Ліквідація  аварії   та   виконання   інших   заходів, пов'язаних   з   можливим   переопроміненням   персоналу,  повинні здійснюватись при дозиметричному контролі за спеціальним  дозволом (нарядом-допуском),   в  якому  визначаються  гранична  тривалість роботи,  перелік  обов'язкових   засобів   захисту,   зазначаються прізвища  осіб,  що приймали участь у ліквідації аварії,  та осіб, відповідальних за надання дозволу та за виконання робіт.

     13.16. Аварійний  персонал   забезпечується   профілактичними протипроменевими   засобами   (радіопротекторами  і  стимуляторами радіорезистентності),  які дозволені до застосування МОЗ  України. Доцільність  застосування  тих  чи  інших  протипроменевих засобів визначається в залежності від величини доз опромінення, тривалості та характеру опромінення.

     13.17. Під   час  здійснення  заходів,  виконання  яких  може призвести до опромінення в  дозах  вище  50  мЗв,  особи  з  числа аварійного персоналу повинні:

     бути добровольцями,  тобто дати письмову згоду  на  участь  у подібній діяльності;

     пройти медичне  обстеження  і  отримати  допуск  до  робіт  з урахуванням медичних показань (протипоказань);

     бути повністю поінформованими  про  ризик  для  здоров'я  ві подібного опромінення;

     пройти підготовку та навчання тим діям,  які від  них  будуть потрібні в умовах аварійної ситуації.

     13.18. У   надзвичайних   випадках,   коли   аварійні  роботи виконуються для врятування життя людей,  дози опромінення  осіб  з аварійного   персоналу,   що   виконує   ці   роботи,  не  повинні перевищувати еквівалентної дози  в  будь-якому  органі  (включаючи рівномірне опромінення всього організму) 500 мЗв.

     13.19. Під   час   розслідування   і   ліквідації   наслідків радіаційної    аварії    до    обов'язків    закладів    державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України входять:

     контроль за  якістю  і  повнотою  попереднього   радіаційного обстеження   на  місці  аварії,  проведеного  службою  радіаційної безпеки установи;

     контроль за   повнотою   виявлення  осіб,  що  могли  зазнати аварійного опромінення;

     контроль за   забезпеченням  радіаційної  безпеки  осіб,  які беруть участь у розслідуванні та ліквідації аварії;

     контроль за рівнями радіоактивного забруднення виробничого та навколишнього середовища;

     гігієнічна оцінка   радіаційної   обстановки   в   установах, СЗЗ і  ЗС,  а  також  індивідуальних  доз  опромінення  персоналу, населення та осіб, що брали участь в аварійних роботах, на основі

результатів радіаційного контролю, здійсненого службою радіаційної безпеки установи і власних контрольних вимірювань;

     контроль ефективності дезактивації та санітарної обробки;

     контроль за збором,  зберіганням,  переробкою,  видаленням та захороненням радіоактивних відходів,  що утворились  у  результаті аварії;

     розробка пропозицій для адміністрації територій,  підприємств з прогнозом радіаційної обстановки.