Основні санітарні правила забеспечення радіаційної безпеки України № 54 від 02.02.2005 р.

Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України № 54 від 02.02.2005 р.

12. Вимоги до організації та проведення робіт із відкритими джерелами іонізуючих випромінювань

12.1. Загальні вимоги

12.1.1. Під час роботи з відкритими ДІВ повинен бути передбачений комплекс заходів безпеки, що запобігають забрудненню повітря робочої зони, поверхонь робочих приміщень і обладнання, розташованого в них, шкіри і спецодягу персоналу, а також об'єктів навколишнього середовища при експлуатаційному і ремонтному режимах

роботи, під час виведення з експлуатації та під час ліквідації наслідків радіаційної аварії.

12.1.2. У залежності від величини мінімально значущої активності на робочому місці (МЗА), наведеної в додатку 13 Правил, радіонукліди підрозділяють на чотири групи радіаційної небезпеки:

група А - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 1 кБк;

група Б - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 10 кБк;

група В - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 100 кБк;

група Г - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 1000 кБк (і більше).

Короткоіснуючі радіонукліди з періодом напіврозпаду менше 24 годин, що не внесені до додатку 13, належать до групи Г.

12.1.3. Усі роботи з використанням відкритих джерел підрозділяють на три класи. Клас робіт установлюється установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України відповідно до класифікації.

Класи робіт під час виробничого контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді

Група радіаційної небезпеки радіонуклідів	Мінімально значуща активність(МЗА), кБк	Активність на робочому місці, кБк
		Клас робіт
		1	2	3
А	1	10⁵ і більше	От 100 до 10⁵	От 1 до 100
Б	10	10⁶ і більше	От 10³ до 10⁶	От 10 до 10³
В	100	10⁷ і більше	От 10⁴ до 10⁷	От 100 до 10⁴
Г	1000	10⁸ і більше	От 10⁵ до 10⁸	От 10³ до 10⁵

Примітки:

1. У разі простих операцій з рідинами (без упарювання, перегонки, барботажу) допускається збільшення активності на робочому місці в 10 разів.

2. У разі простих операцій з отримання (елюрування) і розфасування порцій короткоіснуючих радіонуклідів медичного призначення з генераторів, що мають нормативно-технічну та експлуатаційну документацію, допускається збільшення активності на робочому місці в 20 разів. Клас робіт визначається за максимальною активністю дочірнього радіонукліда, що вимивається (елюрується) одночасно.

3. Під час зберігання відкритих джерел допускається збільшення активності в 100 разів.

Для числових значень у колонці "Активність на робочому місці, кБк" вважається, що нижні межі діапазонів включаються в діапазони, верхні (якщо зазначено) - не включаються.

12.1.4. У випадках, коли на робочому місці використовуються радіонукліди, що належать до різних груп радіаційної небезпеки, їхня активність прирівнюється до групи А радіаційної небезпеки за формулою:

де а - сумарна активність, приведена до групи А, Бк;

а_А , а_Б , а_В , а_Г - активність на робочому місці (Бк) радіонуклідів груп А, Б, В і Г відповідно.

12.1.5. Сумарна активність радіонуклідів на робочому місці встановлюється за величиною максимальної активності радіонукліда, що може одноразово бути на такому робочому місці.

12.1.6. У залежності від класу робіт визначається структура і обсяг вимог як до приміщення, так і до розміщення в ньому обладнання, яке використовується для робіт із відкритими джерелами випромінювання.

12.1.7. Роботи III класу повинні здійснюватись в окремих приміщеннях, що відповідають вимогам, які застосовуються до хімічних лабораторій; виділяються приміщення (кімнати, місця) для зберігання та фасування розчинів. Приміщення для робіт III класу можуть мати однозональне планування з обладнанням у них душової та припливно-витяжної вентиляції. Роботи, пов'язані з можливим радіоактивним забрудненням повітря (операції з порошками, упарювання розчинів, робота з емануючими та летючими речовинами), повинні здійснюватись у витяжних шафах.

12.1.8. Роботи II класу повинні здійснюватись приміщеннях, розташованих в окремій частині будинку (ізольовано від інших приміщень). Планування виробничих приміщень для робіт II класу повинне бути одно- або двозональним. Двозональне планування забезпечує відмежування "зони обладнання та ремонту" (1 зона - приміщення періодичного обслуговування, в яких немає робочих місць з постійним перебуванням персоналу) від "зони обслуговування" (2 зона - приміщення постійного обслуговування і перебування персоналу протягом усієї робочої зміни). У зоні обслуговування повинні бути розміщені санітарний шлюз, санпропускник (або душова), а на виході - пункт радіаційного контролю. У зоні обладнання та ремонту повинні бути обладнані шафи або бокси.

У разі здійснення на одному підприємстві робіт II і III класів, пов'язаних єдиною технологією, необхідно виділити загальний (окремий) блок приміщень, обладнаних у відповідності до вимог, які висуваються до робіт II класу.

12.1.9. Роботи I класу повинні здійснюватись в окремій будівлі або надійно ізольованій частині будівлі з окремим входом через санпропускник. Робочі приміщення повинні бути обладнані герметичними боксами, камерами, каньйонами та іншим подібного типу герметичним обладнанням. Виробничі приміщення для робіт I класу підрозділяються, як правило, на три зони.

12.1.10. Перша зона - приміщення, що не обслуговуються і де розміщені технологічне обладнання та комунікації, які можуть бути основними джерелами випромінювання та радіоактивного забруднення. Перебування персоналу в приміщеннях цієї зони під час роботи технологічного обладнання не допускається. З цією метою приміщення 1 зони відокремлюються від приміщень 2 і 3 зон дверима спеціальної конструкції (або іншими додатковими системами фізичного захисту, які надійно запобігають несанкціонованому доступу в 1 зону). У виняткових випадках допускається вхід персоналу в необслуговувані приміщення 1 зони під час роботи технологічного обладнання за спеціальними допусками для огляду (ремонту) обладнання в строгій відповідності до типових програм та інструкцій, затверджених адміністрацією підприємства, а також з урахуванням додаткових протирадіаційних організаційно-технічних захисних заходів.

12.1.11. Друга зона - приміщення періодичного обслуговування персоналом, призначені для ремонту забрудненого обладнання, інших робіт, пов'язаних із розкриттям технологічного обладнання (вузлів завантаження та розвантаження радіоактивних матеріалів), а також тимчасового зберігання сировини, радіоактивних відходів та готової продукції.

12.1.12. Третя зона - приміщення постійного перебування персоналу протягом усієї зміни (операторські, пульти управління). У цій зоні повинні (можуть) розташовуватись aдміністративні та службові приміщення, медпункт, майстерні з ремонту незабрудненого обладнання та апаратури, складські приміщення нерадіоактивних матеріалів, центральний пульт управління, приміщення для електротехнічного обладнання, системи припливної вентиляції та вентиляційні агрегати витяжної системи.

Для виключення можливого виносу радіоактивних забруднень з приміщень 2 зони в приміщення 3 зони між ними обладнується санітарний шлюз.

12.1.13. Під час проектування і експлуатації приміщень для робіт I класу великомасштабних виробництв ядерно-паливного циклу в залежності від призначення ядерної установки, кількості, токсичності та якості утримання наявних у ній речовин може бути використаний дво- або тризональний принцип планування робочих приміщень.

12.1.14. У разі двозонального планування категорія необслуговуваних приміщень виключається, при цьому всі приміщення розглядаються як обслуговувані двох типів (категорій):

приміщення періодичного обслуговування персоналом, призначені для ремонту забрудненого обладнання, тимчасового зберігання сировини, радіоактивних відходів та готової продукції;

приміщення постійного перебування персоналу протягом усієї робочої зміни.

12.1.15. Під час проектування і експлуатації приміщень для робіт I класу в медичних установах з урахуванням особливостей роботи з відкритими радіоактивними речовинами допускається двозональне планування. Всі приміщення в цьому разі підрозділяються на дві категорії:

приміщення періодичного обслуговування персоналом, призначені для зберігання радіоактивних речовин, їх фасування, дезактивації забрудненого обладнання;

приміщення постійного обслуговування персоналом протягом робочого дня, в тому числі палати, де знаходяться пацієнти, яким уведені радіоактивні речовини для діагностики чи лікування.

12.1.16. У разі зонального планування приміщень для робіт I класу повинні бути передбачені санітарні шлюзи і пропускники для забезпечення необхідного санітарного режиму. Рух персоналу через шлюзові приміщення повинен бути організований так, щоб запобігти перенесенню радіоактивних забруднень з "брудної" до "чистої" зони.

12.1.17. Під час експлуатації приміщень, де здійснюються роботи I класу, повинен бути забезпечений високий ступінь ефективності утримання активності в цих приміщеннях, що забезпечується системою статичних (обладнання, стіни, перекриття) і динамічних (вентиляція і газоочистка) бар'єрів. Технологічне обладнання, що використовується для ізоляції активності, повинне мати заданий проектом ступінь герметичності.

12.1.18. Ефективність захисних бар'єрів повинна забезпечуватись на передбачуваному проектному рівні та постійно контролюватися в процесі роботи з відкритими джерелами.

12.1.19. У разі будь-яких порушень, передбачених проектом герметичності будь-якого з бар'єрів (або засобів захисту), роботи повинні бути призупинені, проведене розслідування причин утрати герметичності, реалізовано заходи з відновлення втрачених бар'єрних властивостей до проектного рівня.

12.1.20. Першими ізоляційними бар'єрами під час робіт з рідкими радіоактивними речовинами повинні бути герметичне обладнання (ємності, трубопроводи) і пов'язане з ними обладнання збору і обробки скидних рідин та газів. Під час робіт з твердими радіоактивними речовинами - рукавичний бокс, камера або контейнер для зберігання.

Другий бар'єр створюється стінками боксів або камери і зв'язаними з ними системами вентиляції.

Третім бар'єром утримання є конструкції приміщень 2 і 3 зон, пов'язані з ними будівлі та системи вентиляції.

12.1.21.На підприємствах, де проводяться роботи з відкритими джерелами, приміщення для робіт кожного класу слід зосередити в одному місці.

12.1.22. У тих випадках, коли на підприємстві передбачено наявність приміщень для робіт усіх трьох класів, ці приміщення повинні бути розподілені у відповідності до передбачуваного в них класу робіт.

12.1.23. Щодо робіт I і II класів - управління спільними системами опалення, газопостачання, стисненого повітря, водопостачання і групові електричні щитки повинні знаходитись поза приміщеннями, де виконуються ці роботи.

12.1.24. Виробничі операції з радіоактивними речовинами в камерах і боксах повинні виконуватись дистанційними засобами або за допомогою рукавиць, герметично вмонтованих у фасадну стінку боксу чи камери.

12.1.25. Управління арматурою на комунікаціях газу, води, вакууму повинне, як правило, також здійснюватись з панелі, винесеної на фасадну стінку боксу, камери.

12.1.26. Для виготовлення технологічного та захисного обладнання необхідно використовувати слабкосорбційні матеріали або покриття, яким властива стійкість до застосовуваних речовин, реактивів, десорбційних кислих та лужних розчинів.

12.1.27. У приміщеннях для робіт II класу і 3 зони I класу підлога і стіни, а в 1 і 2 зонах І класу - і стеля, повинні бути покриті спеціальними слабкосорбційними матеріалами, стійкими до миючих засобів. Приміщення для здійснення робіт, що належать до різних класів і зон, рекомендується фарбувати в різні кольори.

12.1.28. Краї покриттів підлог повинні бути піднятими на висоту біля 10 см і закріпленими на стінах. За наявності трапів підлоги повинні мати нахили. Кути приміщень повинні бути заокруглені. Полотна дверей та переплетення вікон повинні мати прості профілі.

12.1.29. Висота приміщень для роботи з радіоактивними речовинами повинна відповідати чинним для приміщень хімічних лабораторій нормативним вимогам. Площа приміщень для робіт I і II класів у розрахунку на одного працівника повинна становити не менше 10 кв. м.

12.1.30. Обладнання і робочі меблі повинні мати гладеньку поверхню, просту конструкцію і слабкосорбційні покриття, що полегшуватимуть видалення радіоактивних забруднень.

12.1.31. Обладнання, інструменти і меблі повинні бути закріплені за приміщеннями кожного класу (зони) і відповідно марковані. Передача їх з приміщення одного класу (зони) до інших може бути дозволена тільки після радіаційного контролю з обов'язковою заміною маркування.

12.1.32. Кількість радіоактивних речовин на робочому місці повинна бути мінімально необхідною для роботи та не перевищувати встановлених Правилами значень сумарної активності радіонукліда (радіонуклідів) відповідного класу (пункт 12.1.3). Рекомендується користуватись розчинами найменшої питомої активності, а також використовувати для роботи там, де це можливо, розчини (а не порошки) радіоактивних речовин. Якщо є можливість вибору радіоактивних речовин, слід надавати перевагу речовинам, що належать до найменшої групи радіаційної небезпеки.

12.1.33. Кількість операцій, під час яких можливі втрати радіоактивних речовин (пересипання порошків, сублімація), слід зводити до мінімуму. Під час ручних операцій з радіоактивними розчинами необхідно використовувати піпетки з грушами, автопіпетки.

12.1.34. Під час роботи з відкритими джерелами слід користуватися пластикатовими плівками, фільтрувальним папером та іншими підсобними матеріалами разового використання для обмеження забруднення робочих поверхонь, обладнання і приміщень. Роботи необхідно здійснювати на лотках і піддонах, зроблених із слабкосорбційних матеріалів.

12.1.35. Під час роботи з відкритими джерелами на кожному підприємстві повинне бути виділене приміщення чи місце для зберігання засобів ліквідації непередбачуваних забруднень (дезактиваційних розчинів, інвентарю для прибирання приміщень).

12.1.36. Зниження рівнів зовнішнього та внутрішнього опромінення персоналу під час робіт з відкритими джерелами повинне забезпечуватись додатковими заходами:

дистанційним і автоматизованим обслуговуванням установки;

захистом (екрануванням) обладнання установки, де зосереджено велику кількість радіоактивної речовини;

досягненням за рахунок екранування установки мінімальних значень потужностей доз у приміщенні;

використанням засобів індивідуального захисту.

12.2. Вентиляція, пилогазоочистка, опалення та освітлення 12.2.1. Під час роботи з відкритими ДІВ вентиляційні та повітроочисні пристрої мають забезпечувати захист від радіоактивних забруднень повітряного середовища робочих приміщень і атмосферного повітря до встановлених рівнів. Потоки повітря

повинні бути направлені з приміщень із меншим до приміщень із більшим можливим забрудненням, для запобігання зворотній течії повітря слід установлювати клапани надмірного тиску.

12.2.2. Проектування вентиляції, кондиціонування повітря і опалення виробничих будівель та споруд підприємства, а також викидів вентиляційного повітря в атмосферу і очищення його перед викидом слід здійснювати у відповідності до вимог Правил і санітарних норм проектування промислових підприємств.

У необхідних випадках, а для підприємств з роботами I класу - в обов'язковому порядку, встановлюється допустимий викид радіоактивних речовин в атмосферу. Радіаційно-гігієнічний регламент підприємства "Допустимий викид радіоактивних речовин", підготовлюється у відповідності до вимог НРБУ-97 ( v0062282-97 ) і підлягає узгодженню із закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

12.2.3. Забороняється в приміщеннях для робіт I і II класів використання системи рециркуляції повітря без очищення від радіоактивних і токсичних речовин та аерації.

12.2.4. У будівлях, де для робіт з радіоактивними речовинами відводиться тільки частина загальної площі, необхідно передбачати окремі системи вентиляції для приміщень, в яких ведуться роботи з радіоактивними речовинами, і приміщень, не пов'язаних з використанням радіоактивних речовин.

12.2.5. Входи до приміщень, де змонтоване обладнання для припливної вентиляції, мають знаходитись іззовні будівлі або в зоні постійного перебування персоналу.

12.2.6. Забруднене повітря, що видаляється з укриттів, боксів, камер, шаф та іншого обладнання, повинне підлягати очищенню перед викидом в атмосферу. Слід уникати розбавлення цього повітря до його очищення.

На підприємствах, де здійснюються роботи I і II класів, слід передбачати витяжні труби, висота яких повинна забезпечувати зниження об'ємної активності радіоактивних речовин в атмосферному повітрі в місці приземлення факела за межами СЗЗ до значень, що забезпечують неперевищення відповідної встановленої квоти ліміту дози для населення.

12.2.7. Дозволяється видаляти вентиляційне повітря без очищення, якщо його об'ємна активність у викиді не перевищує допустимої для повітря робочих приміщень, а сумарний викид за рік не перевищить установленого значення допустимого викиду. При цьому рівні сумарного зовнішнього та внутрішнього опромінення населення не повинні перевищувати встановленої квоти ліміту дози для даного підприємства.

12.2.8. Розрахункова швидкість руху повітря в робочих отворах витяжних шаф та укриттів повинна прийматися рівною 1,5 м*с^-1. Якщо кількість шаф більше ніж три, то під час визначення витрат повітря, що видаляється, враховується тільки половина площі всіх робочих отворів.

12.2.9. У герметичних камерах і боксах із зачиненими отворами повинне забезпечуватись розрахункове розрідження не менше 20 мм водяного стовпа. Камери і бокси повинні бути обладнані приладами контролю ступеня розрідження.

12.2.10. Повітроводи витяжної вентиляції та фільтри розраховуються на можливість забезпечення швидкості руху повітряного потоку 1 м*с^-1 в отворах боксів і камер, що періодично відкриваються. Під час окремих технологічних процесів або за наявності тепловологовиділень у боксах і камерах необхідна кратність обміну визначається розрахунковим шляхом.

12.2.11. Допускається тимчасове зниження розрідження в камерах і боксах у межах експлуатаційної характеристики фільтрів до 10 мм водяного стовпа; допускається також тимчасове зниження швидкості повітря в отворах витяжних шаф, що відкриваються, до 0,5 м*с^-1 за умови, що об'ємна активність повітря робочих приміщень не перевищить допустиму концентрацію для персоналу категорії А.

12.2.12. Якщо кількість камер або боксів більше ніж три, загальна витрата повітря, що видаляється, визначається кількістю отворів, що відкриваються одночасно під час експлуатації за технологічним регламентом, з коефіцієнтом запасу 1,5 і з урахуванням можливих нещільностей усієї системи.

12.2.13. Вентилятори, що обслуговують витяжні шафи, бокси і камери, слід розташовувати в спеціальних окремих приміщеннях. У приміщеннях для робіт I класу витяжна камера повинна входити до складу приміщень 2 зони. Вентиляційні системи, що обслуговують приміщення для робіт I класу, повинні мати резервні агрегати.

Витрата повітря на резервних агрегатах під час виникнення несправностей обладнання основної витяжної системи вентиляції повинна бути не нижчою за 50% від проектного значення. Пускачі двигунів повинні мати світлову сигналізацію. Пускачі двигунів та сигнальні лампи слід розміщувати в приміщеннях 3 зони.

12.2.14. Для робіт з емануючими та летючими радіоактивними речовинами повинна передбачатися постійно діюча система витяжної вентиляції сховищ, робочих приміщень та боксів. Система повинна мати резервний витяжний агрегат продуктивністю не менше 1/3 від повної розрахункової.

12.2.15. У приміщеннях для робіт I і II класів при зональному розміщенні обладнання необхідні пристрої для підключення шлангів ізоляційних засобів індивідуального захисту персоналу та пересувних витяжних установок до спеціальної вакуумної системи витяжної вентиляції для забезпечення можливості проведення зварювальних робіт у зоні розміщення обладнання і в ремонтно- транспортній зоні. Використання з цією метою вентиляційних систем не допускається.

12.2.16. При роботах, пов'язаних з різанням, зварюванням, очисткою обладнання, забрудненого радіоактивними речовинами, необхідно використовувати пересувні фільтровентиляційні установки, які забезпечують локальне видалення і очистку токсичних та радіоактивних речовин, що утворюються.

12.2.17. Основними вимогами в процесі вибору та влаштування систем і установок пилогазоочищення під час робіт I і II класів є:

мінімальна кількість одиниць пилогазоочисного обладнання;

механізація та автоматизація процесів обслуговування, ремонту і заміни пилогазоочисного обладнання, а за необхідності - дистанційне здійснення цих робіт;

наявність систем автоматичної сигналізації та контролю за ефективністю роботи очисних апаратів і фільтрів, а у разі багатоступеневої системи - всього пилогазоочищення та окремих частин і ступенів;

наявність методик визначення коефіцієнта очищення очисних апаратів і фільтрів під час вхідного контролю, перед установкою на системи вентиляції та під час проведення регламентних випробувань;

надійна ізоляція пилогазоочисного обладнання як джерела іонізуючих випромінювань, забезпечення безпеки персоналу при його огляді та обслуговуванні.

12.2.18. Фільтри і апарати слід установлювати за можливістю безпосередньо біля боксів, камер, шаф, укриттів з тим, щоб максимально знизити забруднення систем магістральних повітроводів.

Строк служби апаратів і фільтрів повинен визначатися за зниженням пропускної здатності для повітря чи за рівнем радіаційної небезпеки, що виникла в результаті накопичення радіоактивних речовин: забруднення фільтрів не повинне перевищувати допустимого рівня загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь приміщень постійного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання.

12.2.19. У разі розміщення пилогазоочисного обладнання в окремих приміщеннях, частинах будівель, окремих будівлях до останніх повинні висуватися ті ж вимоги, що і до основних виробничих приміщень. Під час розміщення пилогазоочисного обладнання на горищі воно повинне бути обладнане як технічний

поверх.

12.2.20. Приміщення, де розміщене пилогазоочисне обладнання, мають бути ізольовані та не сполучатися в повітрі з основними виробничими приміщеннями і зонами. Вхід і вихід в такі приміщення повинен здійснюватись через окремий санітарний шлюз.

12.2.21. У комплексі будівель, де розміщене пилогазоочисне обладнання, обов'язковою є наявність ізольованих приміщень або герметичних ділянок, що вентилюються, для ремонту, розбирання, тимчасового зберігання фільтрів, апаратів, їхніх елементів, а також для зберігання засобів прибирання та дезактивації. Для фільтраційних пристроїв, що самоочищаються, повинна бути передбачена закрита система періодичної регенерації. Транспортування відпрацьованих фільтрів слід здійснювати з використанням контейнерів з біологічним захистом у відповідності до правил транспортування радіоактивних вантажів.

12.2.22. При централізованому розміщенні пилогазоочисного обладнання на ділянках для робіт I класу в основу планування комплексу пилогазоочищення повинен бути покладений принцип зональності.

12.2.23. Для робіт I класу в приміщеннях 1 та 2 зон необхідно передбачити систему постачання повітря з концентрацією радіонуклідів не вище допустимої до шлангових засобів індивідуального захисту (пневмокостюмів, пневмошлемів, шлангових протигазів), яка повинна мати повітророзподільні пристрої для одночасного підключення до них не менше 2-х шлангових засобів індивідуального захисту.

12.2.24. Для постачання повітря до шлангових засобів індивідуального захисту слід установлювати окрему пневмолінію чи окрему припливну камеру, оснащену аерозольними фільтрами тонкої очистки, чи окремі вентилятори, що забезпечують в точці під'єднання шланга з костюмом тиск 500 мм водяногоастовпа під час постачання не менше 15 куб. м повітря на годину на один костюм.

12.2.25. Розвідні мережі живлення шлангових засобів індивідуального захисту необхідно виготовляти з корозійностійких матеріалів. Місця під'єднання шлангів повинні бути забезпечені кульовими або пружинними автоматичними клапанами.

12.2.26. Опалення приміщень для робіт із застосуванням радіоактивних речовин повинне бути водяним або повітряним згідно з вимогами будівельних норм і правил. У приміщеннях для робіт I і II класів необхідно передбачати повітряне опалення, поєднане з припливними системами вентиляції, та автономне аварійне освітлення.

12.3. Водопостачання і каналізація.

12.3.1. Підприємства, де здійснюються роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді будь-якого класу, повинні мати холодне та гаряче водопостачання і каналізацію. Виняток допускається для невеликих польових лабораторій, що здійснюють роботи III класу і розташовуються за межами населених пунктів або в населених пунктах, які не мають центрального водопостачання.

Вимоги до влаштування водопроводу та господарсько-побутової каналізації регламентуються відповідними санітарними будівельними нормами та правилами.

12.3.2. Обладнання водопостачання для персоналу, яке призначене для обполіскування обличчя, очей, порожнини рота при потраплянні відкритих радіоактивних речовин у зоні суворого режиму, дозволяється у вигляді фонтанчиків або сатураторних установок, віддалених від місць виділення радіоактивних речовин.

Вони повинні відкриватися за допомогою педалі для ніг або ліктя.

12.3.3. На підприємствах, де здійснюються роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, необхідно обладнати душові із запасом води та мийних засобів.

12.3.4. Для визначення способу видалення стічних вод на підприємствах, де здійснюються роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, слід керуватися вимогами Правил, за винятком радонових лабораторій і ванних відділень радонотерапії.

На підприємствах, де щоденно утворюються рідкі радіоактивні відходи об'ємом більше 100 л з питомою активністю вище , слід обладнати спеціальну каналізацію з очисними спорудами.

12.3.5. Система спеціальної каналізації для видалення радіоактивних відходів повинна передбачати установку накопичувальних ємностей та очисних споруд для дезактивації стічних вод і, де це можливо, повторне їх використання для

технологічних цілей. Очисні споруди слід розташовувати в спеціальному приміщенні на території підприємства. Система спецканалізації повинна бути забезпечена засобами контролю за кількістю та активністю стічних вод і пристроями для відбору проб на радіохімічні дослідження.

12.3.6. Приймачі для зливу радіоактивних розчинів (раковини, зливи, трапи та фасонні частини) в системі спеціальної каналізації повинні бути виготовлені з корозійностійких матеріалів або мати корозійностійкі покриття внутрішніх та зовнішніх поверхонь, що легко дезактивуються. Конструкція приймачів повинна виключати можливість розбризкування розчинів. Крани для води, що подається

до раковин, повинні мати змішувачі з підведеною до них гарячою та холодною водою. Під час здійснення робіт I класу крани мають відкриватися за допомогою педального пристрою або пристрою для ліктя. Необхідним є забезпечення мийними засобами. Для сушіння рук повинні бути встановлені електросушки. Промивання унітазів повинне здійснюватись педальним спуском води.

12.3.7. Прокладання труб водопроводу, загальної та спеціальної каналізації, інших комунікацій у стінах та перекриттях, що одночасно виконують функції захисту від іонізуючих випромінювань, не повинне призводити до послаблення захисних властивостей цих конструкцій.

12.3.8. Перед ремонтом і очищенням каналізаційних систем, призначених для видалення та знешкодження рідких радіоактивних відходів, з метою уникнення переопромінення персоналу перевіряються рівні гамма-випромінювання в оглядових колодязях та інших місцях, де планується здійснення зазначених робіт. Ці роботи здійснюються з використанням додаткових засобів індивідуального захисту.

12.4. Утримання та дезактивація робочих приміщень і обладнання

12.4.1. Поверхні приміщень і обладнання, призначені для робіт з джерелами іонізуючих випромінювань у відкритому вигляді, повинні бути покриті матеріалами з необхідною механічною міцністю, довговічністю, термо- і вологостійкістю, а також стійкістю щодо кислих і лужних розчинів. Матеріали для покриття повинні слабко сорбувати радіоактивні речовини і легко піддаватися дезактивації. Усі поверхні та їхні з'єднання повинні бути максимально рівними, без тріщин і вибоїн, а місця з'єднання стін і підлоги - заокругленими.

12.4.2. Радіоактивне забруднення зовнішніх поверхонь обладнання, апаратури, інструменту, лабораторного посуду, поверхонь робочих приміщень, де здійснюються роботи із застосуванням відкритих ДІВ, а також у відділеннях санітарних пропускників для зберігання спецодягу не повинне перевищувати допустимих рівнів загального забруднення.

12.4.3. Забруднення внутрішніх поверхонь камер, боксів і витяжних шаф, а також поверхонь обладнання, розміщеного в камерах, боксах і витяжних шафах, не нормується. При цьому радіоактивно забруднені поверхні не повинні призводити до забруднення повітря робочих приміщень вище встановленої допустимої концентрації, переопромінення рук працюючих у витяжних шафах і рукавичних боксах.

У разі порушення цієї вимоги необхідно терміново провести дезактивацію.

12.4.4. Обладнання, інструменти, лабораторний посуд та інші предмети, що виносяться з укриттів (боксів, витяжних шаф) або з 1 та 2 зон при зональному плануванні до інших приміщень, повинні попередньо підлягати радіаційному контролю, а за необхідності - дезактивації на місці для зниження забруднення до відповідних значень допустимих рівнів загального радіоактивного забруднення, або до контрольних рівнів, якщо такі встановлені для цих приміщень, або поміщатись у контейнери, упаковуватись у плівкову чи іншу герметичну тару.

12.4.5. В усіх приміщеннях з постійним перебуванням персоналу, призначених для робіт із джерелами іонізуючих випромінювань у відкритому вигляді, повинне здійснюватись щоденне прибирання вологим способом. Періодично, але не рідше одного разу на місяць, здійснюється генеральне прибирання з дезактивацією стін, підлог, дверей та зовнішніх поверхонь обладнання. Прибирання здійснюється з максимальним застосуванням засобів механізації.

12.4.6. Ефективність дезактивації поверхні робочих приміщень і обладнання необхідно контролювати. Обладнання, інструменти, покриття, що є джерелом додаткового опромінення персоналу, які не піддаються дезактивації до допустимого рівня і з цієї причини є непридатними для подальшого використання, підлягають заміні та розглядаються як радіоактивні відходи.

12.5. Засоби та способи індивідуального захисту та особистої гігієни

12.5.1. Заходи з обмеження професійного опромінення осіб персоналу категорії А необхідно в першу чергу спрямовувати на джерело випромінювання і обладнання робочих місць. Використання засобів індивідуального захисту (далі-ЗІЗ) повинне, як правило, розглядатися як додатковий, (або) вимушений, (або) надзвичайний захід щодо більш значущих першочергових та застосовуватись у ситуаціях, коли безпеку робіт неможливо забезпечити конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

12.5.2. Усі особи, які працюють або відвідують ділянки робіт з відкритими радіоактивними джерелами, повинні бути забезпечені ЗІЗ у залежності від виду і класу робіт. Усі ЗІЗ для робіт з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді мають виготовлятися з матеріалів, що добре дезактивуються, або бути одноразового використання.

12.5.3. До комплекту спецодягу персоналу категорії А, який виконує роботи I класу та окремі роботи II класу, повинні входити основні та додаткові ЗІЗ у залежності від рівня і характеру можливого радіоактивного забруднення.

12.5.4. Основний комплект ЗІЗ складається з комбінезону або костюму, шапочки, спецбілизни, шкарпеток, легкого взуття або черевиків, рукавичок, паперового рушника та носової хустинки разового використання, за необхідності - зимового спецодягу (ватної тілогрійки, брюк), а також ЗІЗ органів дихання в залежності від характеру можливого радіоактивного забруднення повітря.

12.5.5. Під час робіт II класу і окремих робіт III класу персонал категорії А повинен бути забезпечений халатами, шапочками, рукавицями, легким взуттям і за необхідності – засобами захисту органів дихання.

12.5.6. Найбільш доцільним є застосування білого (нефарбованого) бавовняного спецодягу. Він повинен мати мінімальну кількість швів, клапанів, застібок, кишень, що накопичують радіоактивні речовини і утруднюють дезактивацію всього виробу.

12.5.7. Під час робіт з радіоактивними розчинами, а також в умовах можливого забруднення повітря і поверхонь приміщень радіоактивними аерозолями з урахуванням їх характеру (робота з порошками, випарювання радіоактивних розчинів, прибирання робочих приміщень) крім комплекту основних ЗІЗ необхідно застосовувати додаткові ЗІЗ органів зору, обличчя, рук і тіла:

окуляри відкритого і закритого типів, що захищають очі та прилягаючі ділянки обличчя від пилу, твердих частинок, бризок рідин, слабкопроникаючого іонізуючого випромінювання, ультрафіолетового випромінювання і засліплюючої яскравості видимого випромінювання; щитки для рук, голови та універсальні щитки, що захищають не тільки очі, але і все обличчя. Для захисту очей від жорсткого бета-випромінювання слід икористовувати спеціально розроблений захисний щиток. Захист очей від шкідливої дії інших випромінювань здійснюється за допомогою окулярів і щитків із склом-світлофільтром. Перед їх використанням необхідно переконатися в тому, що скло за своїм маркуванням відповідає необхідним для даної операції захисним вимогам;

захисні рукавички, фартухи, напівхалати, нарукавники, екрани для захисту рук і органів тіла, спецвзуття. Засоби захисту рук і тіла під час роботи з радіоактивними речовинами повинні мати високі захисні властивості:

бути непроникними щодо радіоактивних речовин в рідкому стані та у вигляді пилу;

бути хімічно стійкими до агресивних середовищ, до складу яких входять радіоактивні речовини;

захисні рукавички повинні бути міцними, еластичними, зручними і легко очищатися від радіоактивного забруднення;

конструкція манжетів рукавичок, призначених для ізоляційних костюмів, повинна забезпечувати їх герметичне приєднання до рукавів костюму.

Під час зварювальних робіт і різання металу, забрудненого радіонуклідами, персонал повинен бути забезпечений спеціальними ЗІЗ зварювальника з іскростійких матеріалів, що дезактивуються.

12.5.8. Під час робіт із можливим забрудненням повітря приміщень радіоактивними речовинами, газами чи парами (робота з порошками, випарювання розчинів, ліквідація аварій, ремонтні роботи) слід застосовувати фільтрувальні чи ізоляційні ЗІЗ органів дихання. Головним критерієм, що визначає необхідність використання таких ЗІЗ, є концентрація радіоактивних та інших шкідливих речовин у повітрі робочої зони. ЗІЗ підбираються з урахуванням максимально очікуваної концентрації радіоактивних речовин у повітрі.

12.5.9. ЗІЗ повинні також забезпечувати неперевищення концентрацій інших шкідливих речовин у повітрі, що вдихається, більше за значення гранично допустимих концентрацій (далі - ГДК).

12.5.10. Якщо застосування фільтрувальних засобів не забезпечує радіаційну безпеку працюючих, слід застосовувати ізоляційні захисні засоби (пневмошлеми, пневмокостюми, а в окремих випадках - автономні ізоляційні апарати).

12.5.11. Усі засоби індивідуального захисту повинні підтримуватись у належному стані та підлягати перевірці у встановленому порядку (за відповідною методикою) на міцність, яка передбачена технічними умовами, і на забезпечення вимог протирадіаційного захисту. Працівники зобов'язані проходити необхідний інструктаж щодо правильного використання засобів захисту, включаючи їх індивідуальне припасування.

12.5.12. Спецодяг і засоби індивідуального захисту підлягають дозиметричному контролю.

12.5.13. Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту і шкіри персоналу категорії А не повинне перевищувати допустимих рівнів.

12.5.14. Під час переходів з приміщень, де здійснюються роботи більш високого класу, до приміщень для робіт більш низького класу необхідно контролювати рівні радіоактивного забруднення ЗІЗ, особливо спецвзуття і рук.

12.5.15. Під час переходу з 2 до 3 зони необхідно знімати додаткові засоби індивідуального захисту.

12.5.16. Виходячи з приміщень, де здійснюються роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, слід перевіряти чистоту спецодягу та інших ЗІЗ, зняти їх та у разі виявлення радіоактивного забруднення - направити на дезактивацію, а самому працівнику вимитися під душем.

12.5.17. Основний спецодяг і білизна персоналу категорії А повинні регулярно направлятися на дезактивацію до спецпральні. Заміна основного спецодягу та білизни повинна здійснюватись персоналом не рідше 1 разу на 10 днів.

12.5.18. Додаткові ЗІЗ (плівкові, гумові) після кожного використання повинні підлягати попередній дезактивації в санітарному шлюзі чи в іншому спеціально відведеному місці. До спецпральні їх направляють у тому випадку, якщо після попередньої дезактивації їх забруднення перевищує допустимий рівень.

12.5.19. Якщо забруднення ЗІЗ зумовлене радіонуклідами з періодом напіврозпаду до 15 діб, яке не знімається в результаті дезактивації в спецпральні, такі ЗІЗ слід тримати в спеціально відведених місцях на підприємстві до зниження рівня забруднення до допустимих величин.

12.5.20. Забруднення особистого одягу та взуття не допускається. У разі забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг та взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у разі неможливості його очищення - захороненню.

12.5.21. На підприємствах, де робота з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді може призводити до радіоактивного забруднення шкіри у осіб персоналу категорії А, повинні використовуватись дезактиваційні препарати (миючі засоби), що ефективно видаляють забруднення і не збільшують надходження радіонуклідів через шкіру до організму.

12.5.22. Якщо еквівалентні індивідуальні дози опромінення рук у працівників категорії А є близькими до граничних, необхідно користуватись засобами захисту шкіри від іонізуючого випромінювання, забезпечення якими входить до обов'язків адміністрації підприємства.

12.5.23. У приміщеннях для робіт з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді забороняється:

перебування персоналу без необхідних засобів індивідуального захисту;

перебування осіб, що постійно не працюють у цих приміщеннях, без письмового дозволу адміністрації або служби радіаційної безпеки;

перебування осіб, що постійно не працюють на даному підприємстві, без супроводу або письмового дозволу адміністрації підприємства або служби радіаційної безпеки;

зберігання харчових продуктів, тютюнових виробів, особистого одягу, косметичних засобів та інших предметів, що не мають відношення до роботи;

вживання їжі, паління, використання косметичних засобів.

12.6. Санітарно-побутові приміщення

12.6.1. Санітарно-побутові приміщення та їхнє обладнання повинні відповідати будівельним нормам, правилам та вимогам Правил. Комплекс санітарно-побутових приміщень повинен включати чоловічий та жіночий санпропускники, санітарні шлюзи, спецпральню.

12.6.2. На підприємстві, де здійснюються роботи I класу, повинні бути обладнані чоловічий та жіночий санпропускники.

12.6.3. На підприємстві, де здійснюються роботи II класу, повинні бути обладнані санпропускник або душова та приміщення з індивідуальними шафами (з двома відділеннями) для роздільного зберігання особистих речей та спецодягу.

12.6.4. На підприємстві, де здійснюються роботи III класу, слід передбачити обладнання душової звичайного типу. У санпропускнику повинно бути забезпечено:

переодягання та зберігання особистого одягу;

видача спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ;

контроль за забрудненням спецодягу і шкіри персоналу;

санітарна обробка персоналу та попередня дезактивація підошов спецвзуття;

переодягання в особистий одяг після санітарної обробки;

збір та відправлення на дезактивацію забрудненого спецодягу та спецвзуття і контроль за їхнім станом після отримання із спецпральні;

видача рушників, мила, мочалок та серветок з марлі для використання як носових хустинок;

наявність запасу мийних засобів.

12.6.6. На період проведення ремонтних робіт і ліквідації можливих аварійних ситуацій повинна бути передбачена можливість роботи санпропускника в режимі щоденної заміни спецодягу персоналу.

12.6.7. До складу приміщень санпропускника повинні входити гардероб для зберігання верхнього одягу (за відсутності загального гардеробу), окремі приміщення для зберігання домашнього одягу та спецодягу, душові, термокамери (парилки), обтиральні, умивальник, санвузли, пункти дозиметричного контролю, комори чистого та брудного спецодягу, приміщення для зберігання та видачі ЗІЗ, кімната гігієни в жіночому санпропускнику, приміщення чергового персоналу. В санпропускнику повинен знаходитись питний фонтанчик з педальним умиканням.

12.6.8. Санпропускник розміщується або у виробничому корпусі підприємства, де здійснюються роботи з відкритими джерелами, або в будівлі, що стоїть окремо, з'єднаній з виробничими корпусами (лабораторіями) закритою галереєю.

12.6.9. Можливість входу до робочих приміщень і виходу з них, минаючи санпропускник, повинна бути виключена.

12.6.10. Планування санпропускника повинне забезпечувати роздільне проходження потоків працюючих до виробничих приміщень підприємства і назад з пропусканням брудних і чистих потоків різними ділянками.

12.6.11. Стаціонарні саншлюзи розміщуються на межі 1 та 2 зон робочих приміщень, а за необхідності - на межі 3 зони. Умовою розміщення саншлюзу є наявність або можливість радіоактивного забруднення поверхонь та необхідність в переодяганні додаткових ЗІЗ для роботи у вищезазначених зонах. У залежності від обсягу та характеру здійснюваних робіт у складі саншлюзу передбачаються:

місця для переодягання та зберігання на стелажах або в шафах додаткових ЗІЗ (пневмокостюми, халати, фартухи, нарукавники, рукавиці, чоботи, бахіли, респіратори);

пристрій для попередньої очистки підошов спецвзуття для працівників (санітарні піддони);

місце з дисциплінуючим бар'єром для заміни додаткового спецвзуття, обладнане стелажами;

пункт попереднього обмивання (дезактивації) пневмокостюмів безпосередньо на людині перед зняттям;

ділянка збору забрудненого спецодягу, ЗІЗ, обладнана лавками та контейнерами для збору та транспортування цього одягу до спецпральні;

ділянка дезактивації додаткових ЗІЗ, виготовлених з поліхлорвінілової плівки, гуми та прогумованих тканин;

пункт радіаційного контролю, обладнаний засобами радіаційного контролю;

умивальники з постачанням гарячої та холодної води, а також бачки з дезактиваційними розчинами для миття рук;

пункт заміни основного спецодягу в разі його забруднення вище контрольних рівнів.

12.6.12. Площа приміщень стаціонарного саншлюзу повинна розраховуватись згідно з плановими рішеннями з урахуванням як основного персоналу, так і персоналу, що залучається для здійснення ремонтних і аварійних робіт. Розташування, склад та площа окремих приміщень саншлюзу можуть змінюватися в залежності від характеру та обсягу робіт.

12.6.13. Крім стаціонарних саншлюзів можливим є використання переносних (пересувних) саншлюзів, що встановлюються перед входом до приміщення I зони, безпосередньо перед входом в одне чи кілька приміщень, де здійснюються ремонтні роботи, чи безпосередньо біля обладнання, що ремонтується.

12.6.14. Переносні саншлюзи установлюються з метою зменшення чи виключення переносу радіоактивних речовин з приміщень I зони чи тих, де здійснюються ремонтні роботи, до інших приміщень.

У складі переносних саншлюзів передбачається:

переодягання та зберігання пневмокостюмів;

дезактивація пневмокостюмів безпосередньо на працівникові.

12.6.16. Підлоги, стіни та стелі санітарно-побутових приміщень, а також поверхні шаф повинні мати вологостійке покриття, що слабко сорбує радіоактивні речовини та допускає легку очистку і дезактивацію.

12.6.17. У гардеробах робочого одягу, коморах для зберігання брудного спецодягу, пунктах дозиметричного контролю панелі стін на висоту не менше 2 м, а в душових - на всю висоту покриваються слабкосорбційними матеріалами, що легко відмиваються, стійкими до кислих та лужних розчинів; частина стін, що залишилася, та стеля покриваються масляною фарбою.

12.6.18. У решті побутових приміщень стіни і стеля покриваються водостійкими слабкосорбційними матеріалами (наприклад, фарбами). Підлоги в душових і туалетах повинні покриватися неслизькими слабкосорбційними матеріалами.

12.6.19. Умивальники повинні бути обладнані кранами, що передбачають їх відкривання ліктем, натисканням ноги або за допомогою сенсорних датчиків. Промивання унітазів повинне здійснюватись педальним спуском води чи автоматично.

12.6.20. Кількість місць для зберігання домашнього та робочого одягу в гардеробній визначається складом основного штату працівників за списком з урахуванням додаткової кількості місць для тимчасових працівників (відряджених) - не менше 5% від кількості працівників у найчисельнішій зміні. Якщо проектом передбачений ремонт обладнання із залученням централізованих ремонтних організацій, розрахункова чисельність залученого ремонтного персоналу повинна входити до складу основного штату за списком.

12.6.21. У гардеробній спецодягу слід передбачати площу для переодягання із розрахунку 0,8 кв. м на одну людину.

12.6.22. Зберігання особистого одягу і спецодягу повинне здійснюватись тільки в закритих індивідуальних шафах. Поверхня шаф для спецодягу повинна бути покрита матеріалами, що слабко сорбують хімічні та радіоактивні речовини і добре піддаються очищенню та дезактивації.

12.6.23. Сортування та затарювання спецодягу повинні здійснюватись персоналом під час його зняття в залежності від виду та ступеня забруднення. Для цього в гардеробній, де зберігається спецодяг, передбачаються засоби радіаційного контролю.

12.6.24. Біля гардеробних санпропускників слід обладнати роздільні комори для зберігання брудного та чистого спецодягу (добовий запас) для всього персоналу. Забруднений спецодяг повинен надходити до комори в упакованому вигляді.

12.6.25. Розташування комори для брудного спецодягу повинне забезпечувати зручне його транспортування до пральні: з виходом на вулицю, минаючи інші чисті приміщення. Комора повинна розташовуватись поблизу пункту радіаційного контролю і гардеробної спецодягу.

12.6.26. Приміщення для зберігання та видачі ЗІЗ (респіратори, окуляри, фартухи, додаткове взуття) повинні розміщуватись у зоні, вільній від забруднення, на шляху від гардеробної спецодягу в робочі приміщення. Площа приміщення визначається складом персоналу за переліком за нормою 0,2 кв. м на одну людину.

12.6.27. Душові слід розміщувати поблизу гардеробної спецодягу. Кабіни душових повинні бути обладнані пристроями для розміщення миючих засобів та решітками для ніг. Кількість ріжків у душовій визначається у відповідності до Будівельних норм та правил.

12.6.28. Перед душовими з боку гардеробної спецодягу повинні встановлюватись умивальники з гарячою та холодною водою для попередньої обробки рук. Умивальники слід обладнати педальним умиканням постачання води або кранами, що відкриваються ліктем або за допомогою сенсорних датчиків, а також фонтанчиками для полоскання порожнини рота. Кількість умивальників визначається з розрахунку 1 умивальник на 10-12 чоловік у найчисельнішу зміну.

12.6.29. Біля душових санпропускників передбачаються приміщення для обтирання тіла. Площа цих приміщень установлюється з розрахунку 0,4 кв. м на один душовий ріжок, але не менше 4 кв. м. У цих приміщеннях повинні бути передбачені пристрої для зберігання необхідної кількості чистих рушників та контейнери або пластикові мішки для використаних.

12.6.30. Для профілактики епідермофітії в санпропускнику персоналу мають видаватись індивідуальні гумові сандалії, а при виході з душової обладнується місце для санітарної обробки ніг.

12.6.31. Пункти для контролю радіоактивного забруднення рук і тіла розміщуються між душовою та гардеробною домашнього одягу. З метою запобігання проникнення вологи з душових і для забезпечення нормальної роботи приладів у приміщенні повинна бути створена відповідна вентиляція.

12.6.32. Вибір типів приладів контролю визначається видами випромінювань, що контролюються, та характером контролю. Прилади експрес-контролю поверхневого забруднення повинні забезпечувати детектування рівнів, не менше 0,5 відповідних допустимих рівнів з імовірністю 98%.

12.6.33. Прилади експрес-контролю вмісту радіонуклідів у тілі людини повинні забезпечувати детектування рівнів, що відповідають не менше 0,3 ліміту дози з імовірністю 98%.

12.6.34. Кількість приладів, що установлюються в санпропускниках і саншлюзах, розраховується виходячи з часу, необхідного для контролю працівників у найчисельнішій зміні, але не більше 20 хв.

12.6.35. У санпропускниках підприємств, де здійснюються роботи I класу, необхідно забезпечити:

експрес-контроль вмісту гамма-випромінюючих радіонуклідів у організмі;

контроль забруднення шкіри.

12.6.36. У приміщеннях постійного перебування персоналу, де працюють з ДІВ у відкритому вигляді, повинен бути передбачений незменшуваний запас дезактивуючих засобів і миючих розчинів, що добираються з урахуванням властивостей радіонуклідів та їхніх сполук, з якими йде робота, а також характеру поверхонь, що підлягають дезактивації.

12.6.37. Після закінчення робіт кожен працівник повинен прибрати своє робоче місце і за потреби дезактивувати обладнання, інструмент, робочий посуд, які були задіяні в процесі роботи з відкритими ДІВ. Ці операції можуть виконуватися спеціально призначеним персоналом.

12.6.38. Для дезактивації поверхонь обладнання, інструментів, посуду, робочих приміщень і спецтранспорту, забруднених радіонуклідами понад допустимі рівні внаслідок робіт з відкритими джерелами, застосовуються спеціальні мийні засоби.

12.6.39. У разі розлиття радіоактивного розчину необхідно зібрати його у спеціально обладнаний герметичний контейнер і видалити з дотриманням норм і правил радіаційної безпеки. На місці розлиття провести дезактивацію.

12.6.40. При розпорошенні радіоактивного порошку треба вимкнути вентиляційні установки для попередження поширення радіоактивних речовин, вжити заходів для його збирання, видалення і дезактивації забрудненого місця.

12.6.41. При роботі з відкритими радіоактивними джерелами повинні бути передбачені засоби ліквідації аварійних забруднень (спеціальні розчини, пасти, порошки, інвентар для прибирання приміщень, додаткові індивідуальні засоби захисту). Перелік таких засобів повинен бути визначений завчасно (проектом).

12.6.42. Ефективність дезактивації поверхні робочих приміщень і обладнання необхідно контролювати. Обладнання, інструменти, покриття, які є джерелом додаткового опромінення персоналу, що не піддаються дезактивації до допустимого рівня і не придатні з цієї причини для подальшого використання, підлягають заміні та вважаються радіоактивними відходами.